fbpx
A password will be e-mailed to you.

Мистецтво, що твориться зараз. Одним словом – контемпорарі. Можливо, ви вже не
перший раз чуєте це слово. Можливо, досі задаєтеся питанням, що ж це до кінця означає.
Чи контемпорарі – це просто про сучасне мистецтво, чи щось набагато ширше? Чи, бодай, зовсім інше?

До речі, чи ви колись думали, що слово “контемпорарі” й “модерн” одне й те саме? Ми можемо припуститися такої думки, тому що з англійської ці два слова мають однаковий переклад – “сучасний”. В той час, як лінгвісти бачать два синоніми, митці говорять, що це два зовсім різних стиля.

Сьогодні поговоримо про контемпорарі.

Хочемо попередити, що тут ви не знайдете історію виникнення сучасного мистецтва чи те, який вплив воно має на українську культуру. Тут ви знайдете людей. Людей-контемпористів.
Вони розкажуть, що для них означає мистецтво, що твориться зараз. Готові слухати?

Контемпорарі-малюнок Яни (більше – @pavlovskayayana_art )

Однією з наших опитуваних творців стала Яна Павловська ( @pavlovskayayana_art ) – дизайнер-розробник анімаційного кіно й до того ще дуже цілеспрямована дівчина. Цього року Яна закінчує Харківське (харків’яни, ви тут?) художнє училище, а вже наступного планує вступати у Французьку Академію. Для цієї дівчини мистецтво контемпорарі є віддзеркаленням сучасної реальності.

«В основі контемпорарі лежить ідея – ідея, що і являється цінністю. А технічний спектр, який сьогодні є досить широким, лише доповнює всю картину».

Отож, ідея лежить в основі. На думку Яни, люди, що не дуже знані на мистецтві, не зможуть одразу осягнути контемпорарі. Проте, і саме мистецтво – досить не легка річ для осягнення. «Бо мистецтво – це мова, якою автор спілкується. Глядачу мистецтва треба
цікавитися та вивчати його, аби зрозуміти». Це як із іноземною мовою? Чи у вас виходило вивчити колись її повністю за один день?

Діма ( @mityap0p0v ), харків’янин із сім’ї художників, каже, що почав малювати ще з четвертого класу,
проте вважає зараз кумедним той факт, що його мотивацією для малювання стала колись дівчинка з його класу, яка дуже гарно малювала.
Захотілося малювати краще за неї.

Для Діми мистецтво – це завжди контемпорарі.

«Цінність контемпорарі в тому, що знаходячи щось нове, ми збагачуємо наше культурне різномаїття».

Таким чином, контемпорарі допомагає нам відкрити наші культурні обрії,
небачені до того.
Цікаво, що цей хлопець розділяє поняття творчості й мистецтва. І вважає, що сам займається на 99% творчістю й лише 1% залишає мистецтву. Забавно, що сьогодні ці два поняття почали часто прирівнювати, хоча вони є зовсім різними. Як модерн і контемпорарі.

Ескіз до шовкографії Діми (більше – @mityap0p0v )

Аня Варшавська ( @v.for.varshavskaya ) – одеситка, що два роки тому переїхала на навчання до Львова. Дівчина
вважає, що хоча в різних містах погляди на мистецтво можуть не співпадати, жодна «школа» не спроможна приховати в людині справжнього митця. Для своєї творчості дівчина обрала кулькову ручку.

«Мінімалізм цього предмету підкупив мене, і виникло бажання знайти максимум, на якій він здатен».

Контемпорарі, за словами Ані, це про все сучасне. Воно покликане задавати глибокі
питання глядачеві. Ставити сміливі виклики. Провокувати. Ось чому так часто буває важко
сприйняти контемпорарі.

«Це філософія, це думки, нутро художника, вивернене назовні, і часто це – щось болюче».

Світ мистецтва наразі перебуває в переломному стані: поступово зникає поняття класичного живопису, графіки і тд. Їхнє місце займає інсталяція, медіа-арт, перфоманс. Це дуже цікаві способи висловлення мистецтва, але також ще більш незрозумілі для багатьох.
Можливо, контемпорарі – скоріше загадка, яку варто споглядати й не втручатися в суть, а спробувати її розцінити, як цілісний експонат, разом із художником. І насправді, багато сучасних робіт так і називають «just for fun» – такі, що створені випадково, в пориві натхнення, без глибокого змісту, тому що так захотілось.

«Митці – взагалі дивакуваті люди, тому не судіть їх дуже строго» – закінчує Анна.

Яна і її контемпорарі-робота (більше – @v.for.varshavskaya)

Дійсно, контемпорарі – це щось нове, часами невідоме, те, що захоплює та
водночас може налякати. Воно викликає насичену палітру емоцій. Сучасне мистецтво
увірвалося в наше життя неочікувано, так, нібито, весь цей час ховалося за мазками «Джаконди» чи «Сонцем» Клода Моне. Чи можливо, воно було й раніше? Просто ми
його не помічали.

Стільки виникає різних питань.

Спробуйте поставити їх собі наступного разу, коли зіткнетеся з контемпорарі арт. Це
мистецтво здається нам швидким, як і плинний час, у якому ми живемо. Ми часто
оцінюємо мистецтво ззовні, з огляду його технічного виконання. Швидко, не обдумуючи. Як і все, що ми звикли робити.

Чи колись виникала в вашій голові думка: «І що далі?» Вперше, зіткнувшись із даним напрямком, я мала цю думку. На що тут дивитися? Просто взяли полотно. Просто зробили декілька штрихів. Просто розставили собі так стільці. Просто статуетка.
Така оцінка йде з того, що ми порівнюємо. Як і людей, ми порівнюємо мистецтво. Ми
забуваємо про те, що кожен – дуже особливий і тому непорівнювальний. І що в мистецтві так само. Експонати неможливо зрівняти один до одного. Як і неможливо осягнути все й повністю за раз.

Так, непрості композиції митців попередніх сторічь досі захоплюють. Те, яким чином
художники тих часів могли без фотопристроїв відтворювати навколишній світ, вражає нас.
У один час він був більш реалістичним, в інший – загадковим, а ще колись романтичним. Ставши контемпористичним, світ митця не змінив своєї глибини, хоч і все змінилося навколо. Залишилися всі ті ж самі ідеї, пориви, думки, питання, проблеми, переживання, які хочуть передати нам митці.

Кожен контемпорист прагне розказати свою історію. Розповісти, що з ним трапилося в цій життєвій мандрівці.
Коли, наступного разу, у вас буде нагода побачити артефакт із світу контемпорарі, то не
поспішайте робити упереджених висновків. Спробуйте не оцінювати його. Спробуйте зрозуміти. Творіння. Митця. Його світ. Ті, слова, що вириваються назовні з його душі. Які б він так волів сказати вам, незнайомцю, проходячи повз по вулиці, але не може, бо не знає, як підійти.

Бо ми зрідка заводимо на вулицях глибокі розмови, відкриваємо самих себе. Тому контемпорист запросив вас на свою виставку. Аби розкрити. Аби сказати. Ті слова, які він вилив у своє творіння.

А, можливо, це й не були до кінця слова. Можливо, просто згадка. Емоція. Частинка нього самого, що лишилася там. У контемпорарі.

Коментарі
No more articles