fbpx
Пароль відправлено на ваш E-mail.

Зараз спостерігається тенденція перетворення урбанізму на популістське явище –  цьому можна і треба запобігти. Пропозиція у сфері урбаністичних проектів повинна перш за все задовольняти попит людей, а вже потім бути інструментом впливу чи “прикрашанням”.

Photo: CANaction

Photo: CANaction

Сучасний урбанізм творить обличчя міста і розкриває його різнобічний потенціал, в т.ч  креативний і це можна зробити краще, ніж просто поставити пам’ятник черговій Гурченко і позиціонувати увічнення пам’яті невеликої групи людей у матеріалі як внесок у розвиток культури.

У широкому сенсі під урбанізмом зараз розуміють діяльність, що спрямована на впровадження та підтримання сталого розвитку населених пунктів (зараз термін застосовується переважно до великих міст). Він поступово набуває масштабів суспільного руху, нової ідеології. Однак ця течія має безліч облич: це як і масштабні перетворення інфраструктури, так і клумби з автомобільних шин біля під’їзду, та навіть бабусині квіти в вазонах, що підвішені на незаскленому балконі влітку! Все це хоч і різного рівня, але явища, які формують середовище навколо нас, а отже , кажучи більш конкретно, це урбаністичні процеси.

Aerial Photo of Buildings and Roads

Illustrative photo: Aleksejs Bergmanis

За масштабами поширення та соціальною значущістю  урбаністичні явища можна поділити на локальний та глобальний рівні, іншими словами мікро- та макро- рівні.

До локальних можна віднести DIY-благоустрої подвір’їв та малі архітектурні форми, мурали, вуличні меблі, благоустрій парків, велодоріжки і подібне. Глобальні урбаністичні явища охоплюють місто у цілому, це проекти, що стосуються розробки стратегій розвитку міст та приєднання нових територій, розвитку транспорту, соціальної інфраструктури, забудова і її регулювання.

Загалом будь-який аспект життя міста можна розглянути через цю призму: Uber, E-Ticket, нова парковка чи сквер у мікрорайоні – все це про урбаністику.

 

Як і будь-де у світі, в Україні люди все частіше обирають життя в містах, співвідношення міського населення до сільського стрімко змінюється не на користь останнього таким чином можна зробити висновок, що обласні центри набагато привабливіші для мешканців області, ніж інші населені пункти у ній. На це є ряд причин і комфортне,  безпечне життя тут посідає далеко не останнє місце. Якщо хочемо бути на одній хвилі з більш розвиненими країнами, маємо зробити наші міста комфортними для життя, інклюзивними, а також цікавими для туристів. Сприйняття міста складається не тільки з вивчення його історії в музеях, розглядання архітектури та відвідування закладів — його унікальний образ складається з дрібничок і саме вони найбільше запам’ятовуються, їх фотографують, про тих розповідають друзям. Не кажіть, що не маєте фото подібних фото, цього не може бути 🙂

Проте, як тільки мова заходить про лавки та велодоріжки, будьте готові читати між рядків. Асфальтування внутрішньоквартальних доріг та тротуарів, численні однакові дитячі майданчики, махінації з зеленими насадженнями, тощо. Така “благодійність” від сильних світу цього — дієвий інструмент впливу на суспільну думку.

Чому так? Бо модні зараз “урбаністичні штучки” добре сприймаються, мають безліч матеріальних форм вияву і прекрасно масштабуються кількісно, а отже, для передвиборчих обіцянок годі й шукати кращого засобу для імітації бурхливої діяльності на абстрактне “благо міста і всіх містян”.

Одеса. Політична технологія та кандидат Дарт Вейдер заасфальтував двір

photocredit: news.pn

Коли ставки робляться не на затребуваність та якість втілення  проектів розвитку міста, а на їхню кількість та помпезність, наслідки не можуть тішити. Влучно ілюструє це явище повальна реконструкція парків Києва, на які з бюджету міста виділяються значні кошти, які швидко  освоюються, проте не все те золото, що блищить: маємо оновлені парки, проект реконструкції яких не враховує деякі з важливих аспектів життя містян. Про нюанси такої реконструкції на прикладі велоінфраструктури парку на Троєщині розповідає у своєму матеріалі Хмарочос.

Ще один доволі поширений back in the U.S.S.R. прояв урбанізму це культ пам’ятників та класичної скульптури взагалі. Суспільство розвивається і тренд на такі трактовані буквально спроби увічнити пам’ять видатних осіб вже давно минув.

Увічнювати політичних діячів у культурі та мистецтві — популярний прийом часів соціалістичної пропаганди. Правляча еліта мала собі на думці, що розуміє потреби народу і створювала для них публічні простори на свій розсуд та смак.  Майже усі більш-менш крупні міста сучасної України мали свої копії Леніна & Co, від яких в ході кампанії по декомунізації довелось позбавитись.

Пам'ятник продавчині. Харків. Україна. 2018

Пам’ятник продавчині. Харків. Україна. 2018

Сучасний урбанізм творить обличчя міст і розкриває їхній креативний потенціал, звісно ж це можна зробити краще, ніж просто поставити пам’ятник черговому письменнику, політику чи науковцю і позиціонувати увічнення пам’яті визначного діяча у матеріалі як внесок у розвиток культури.

Сьогодні урбаністика — потужний інструмент впливу і маркер змін у  суспільстві. Якщо з першим аспектом все вже роз’яснено, то на другому слід зосередитись детальніше, щоб зрозуміти, яким чином необдумані рішення у благоустрої міста призводять до виключення(ексклюзії) деяких груп населення.

Як це відбувається?

Розглянемо ситуацію на прикладі публічних просторів. Харків, як і інші великі міста України, є мультикультурним. Ця характеристика — не загальний епітет для туристичних реcурсів, це підвищена відповідальність за саморепрезентацію міста — його публічні простори мають задовольняти потреби населення та бути доступними та зрозумілими для якомога більшої кількості містян. Звісно ж це накладає відбиток на вигляд міста. Це не означає, що при проектуванні чи реконструкції публічних просторів треба створювати хаос та нагнітати змагання за першість у відтворенні елементів конкретної культури.

Одвічний конфлікт історичних пам’ятей у будь-якому мультикультурному місті з історією тільки ускладнить ситуацію.
Масове встановлення пам’ятників минулим епохам це не лише  ознака непрогресивності, але й ексклюзія усіх тих, живе у сучасності. Це наче бути страусом, який занурює голову у пісок щоб відхреститися від реальності  та вважати, що за початок XXI сторіччя не було ще створено того, що варте бути увічненим.

Фестиваль екоплакату 4-Й БЛОК

Фестиваль екоплакату 4-Й БЛОК

Відсутня широка громадська дискусія, яку з метою пришвидшення втілення проектів згортають, подекуди, навіть не розпочавши. Таким чином об’єкт на виході не є результатом грунтовних урбаністичних чи соціологічних досліджень, це просто візуалізація думки експертної комісії, як людям буде краще з претензією на втілення усередненої думки громади. Проілюструвати це є чим: якщо б втіленню проектів публічних просторів передувала дискусія, то чи з’явилося б це?

Які є способи вирішення питання?

Публічні обговорення важливих для створення іміджу міста рішень, або хоча б опитування щодо них і таким чином надання можливості впливати на творення історії, бути причетним до змін. Якщо на втілення такої ідеї на рівні індивідів знадобиться більше часу, то ігнорувати думку об’єднаних громад вже зараз — дикість. Виходом з цієї ситуації може бути партисипативний дизайн. Такий підхід має на меті залучення до створення об’єкту великої кількості людей та його обговорення на різних етапах. Завдяки цьому непорозуміння щодо яскравої ідеологічної, релігійної або іншої забарвленості буде вирішено ще на етапі обговорення та презентації ідеї.

До втілення будуть відібрані нейтральні, більш глибоко осмислені ідеї. Перевага цього методу у більш відповідальному підході до творення міського середовища, це протилежність розважливій “олігархічній” архітектурі та популістському підходу до задоволення попиту на публічні простори.

А тепер про позитивне: прикладом вчасного втручання громади у формування іміджу міста була ситуація з можливим встановленням у самому серці Харкова височезної колони, увінчаної янголом з хрестом, посеред конструктивістського ансамблю площі Свободи. Інформація про конкурс щодо створення пам’ятного знаку не була оприлюднена і таким чином містяни дізналися про проект переможця постфактум. Безліч фахівців висловили думку щодо недоречності такого символу, у народі скульптурну композицію нарекли “одороблом.”

Ситуація викликала у суспільстві резонанс і спільними силами люди домоглися справедливості, а саме скасування результатів конкурсу.

Визначено переможця конкурсу по Контрактовій

DreamKyiv

Пропозиція у сфері урбаністичних проектів повинна перш за все задовольняти попит людей,  корисною та прогресивною, ні в якому разі не проявом вседозволеності чи “прикрашанням”, термін їх існування може бути довшим, ніж життя одного покоління, тож треба залишити для людей XXII сторіччя пам’ять про минуле XXI, а не транслювати їм минулі епохи через криве дзеркало.

Коментарі
No more articles