Українські Менестрелі

You'll get 1 WAV

Buy this
  • UAH

Українське кобзарство розвивалося з давніх часів, виконувало свою роль зберігачів традиції, культури, виховання нових поколінь. Назви українських кобзарів в різні часи бували різними, деякі зникали, деякі існували паралельно, з’являлися нові. Бояни, кобзарі, бандуристи, старці, діди — це все назви одних і тих самих українських співців.

Епічні, традиційні співці — явище не тільки українське. Схожі традиції існували в більшості народів світу. Це акини, барди, мейстерзінгери, менестрелі та багато, багато інших. У літературі та поетичній творчості часто згадуються менестрелі та барди. Тому на знак аналогії ця книжка має таку назву.

До явища українського кобзарства узвичаєно зачисляти не лише власне незрячих традиційних кобзарів, а також і лірників та подеколи зрячих традиційних виконавців на кобзі й бандурі. Кобза і бандура — схожі інструменти, і назви у старовину часто були паралельні або взаємозамінні. На сьогодні кобзою звемо лютневий інструмент із 12 струнами (6 на грифі та 6 збоку) або навіть менше. На кобзі грають пальцями, притискаючи струни до грифу, як на скрипці. Бандура має 19–22 струни (4–5 на грифі та 15–18 збоку).

Грають на неї без пальцями без притискань, на відкритих струнах. За радянських часів на фабриках почали виробляти інший інструмент, з основною конструкцією як у фортепіано без клавіш, але назву дали також «бандура», тому зараз трапляється буває плутанина.

Такі багатострунні фабричні інструменти для розрізняння звуть «концертна», «хроматична», «радянська», «чернігівська», «львівська бандура» або просто «баседла». Сьогодні на бандурі знову грають і незрячі, і зрячі виконавці, відроджуючи давні традиції кобзарства, співають давніх пісень, дум. Сподіваємось, що ця невелика книжка допоможе хоч трохи познайомитись із цікавим світом українських менестрелів — кобзарів.